Наречена...

Вітер безжально шмагає обличчя, розкидає акуратні локони зачіски... Дощ змішується зі слізьми і ще більше розмиває брудні патоки косметики на обличчі.

А вона стоїть, така спустошена і самотня. Вона, така сьогодні красива, така сьогодні єдина... і від сьогодні одна.

Вона ненавидить і це букет із лілій та троянд. І це сніжно-біле пляття, що ще вчора викликало захват вишитими бісером квітам та чудесним легким атласом.

А ці жалісливі погляди навколо... Гірше самотності тільки коли всі знають, що ти одна. І це ще більше ранить. ЇЇ, ту, що так і не стала дружиною. Ту, що під цим дощем і пронизливим вітром так і залишиться тільки Нареченою...