СПОГАДИ….

Як тяжко когось відпускати. Як боляче усвідомлювати, що все закінчилось. Що життя твоє втратило дещо важливе... А все наче так само. Сонце продовжує свій щоденний рух. Природа не забуває змінювати декорації... Але когось уже немає поруч. Когось близького та рідного. Дуже любимого і знайомого. Серце твоє і далі б'ється. Ти живеш, радієш, плачеш. Проте вже ніколи цим не поділишся. З кожним днем ти більше розумієш, що все закінчилось, але продовжуєш до болі стискати порожні кулаки...

Сльози висихають. Час затирає погані спогади. А тільки світло і радість залишається в душі. І нехай ти вже ніколи не розкажеш, який у тебе чудовий був день. Ти не запитаєш поради та не пожалієшся на свою гірку долю. За те теплі обійми та весела посмішка інколи виринатимуть із твоїх спогадів та зігріватимуть в холодні, самотні дні...

Можливо, все що ти колись згадаєш - це образ із фотокартки, але як ДОБРЕ, що в твоєму житті все ж все це було!

Дозволь іще одній сльозинці впасти та посміхнись! Невже він хотів би , щоб ти плакала? Ви тепер неймовірно далеко один від одного. Але він знатиме. Слідкуватиме. То ж дай йому можливість пишатись тобою! Будь сильною! І продовжуй жити!!!

кап.....