Мелодії старовинного романсу...

Любов не cлід чекати, кликати, шукати. Вона сама знайде тебе як прийде час. Буде той сонячний, чи може похмурий день. Ти прокинешся вранці і все буде як завжди: ранкова кава, тиснява в маршрутці, божевілля на роботі... Ти повертатимешся додому людними вулицями. А там повільно наблизиться твоя ЛЮБОВ!

Все навколо вибухне тисячами кольорів!

Він прийде такий бажаний, такий милий, добрий... Справжній вірний друг.

Проведеш його замріяним поглядом і дні пролітатимуть наче у сні...

І тільки ночами ділитимишся заповітними мріями зі своєю вірною подружкою-подушкою...

Бо ж якщо все не так, все інше, зовсім-зовсім не схоже на попереднє життя! Кожна ніч наповнена тисячами кольорів!

Якщо і сон не йде і серце плаче. Плаче щасливими та вдячними слізьми.

Якщо і весь світ замалий став для твого серця, а повітря переповнилось піснями!

Якщо прощаючись ти зустрічі шукаєш знов – значить ось прийшла твоя ЛЮБОВ!

А далі все закрутиться і божевільному танку. Будуть ніжні, милі зустрічі. Що день на день буде не схожий, та кожен день буде дзвінка весна! Життя буде летіти, весь світ буде горіти тільки навколо вас двох...

Та все ж якогось темного, непогожого вечора ти повернешся додому сама... Тихо знімеш високі шпильки, ні з ким не заговориш, вмиєш лице холодною водою... Тільки вночі своїй подружці-подушці виплачеш гірку печаль...

Бо ж якщо все не так, все інше, навіть думати немає сили...

Якщо і сон не йде і серце плаче. Плаче від тамованого болю.

Якщо день у день наповняє тебе лиш цей біль. Якщо вже нічому не віриш в житті...

Якщо прощаючись ти зустрічі не хочеш знов – значить вже пішла твоя ЛЮБОВ...