Як пахне рай...

Як пахне рай?

Напевно спілими ягодами: ожиною, чорницею... Ялівцем. Сирими грибами, яких, начебто і не видно. Таким багатим різнотрав'ям на полонинах. Вологою землею (вона завжди чомусь волога під густим гіллям дерев та таким щільним мохом). І звичайно ж мохом (він і запаху ніби не має?). І звідкись з далеку доноситься сирий запах гірської річки (звідки, якщо її навіть не чути?). Все це сплітається в чаруючий аромат і здається - ось так і пахне рай. Коли вдихаєш на повні груди, заплющуєш очі і прислухаєшся до кожного звуку. Тихе дзюркотіння води (чи може шалений шум водоспаду?). Спів птахів, шурхотіння трави під ногами. Шелест листя (якого? навкруги наче лише голки на деревах).

Це перетворюється на прекрасну музику, в якій хочеться розчинитися. Хочеться стати одним цілим з цим повітрям, водою, лісом...

А навколо нікого. Наче і тебе вже немає. Ти потихенько зникаєш. Боїшся розплющити очі, щоб не зруйнувати це химерне блаженство. Цей спокій. Впевненість, що нарешті знайшов Рай на Землі.

То як же пахне рай? Може і справді - спілими ягодами?...