Вечір

Вечір. Яскравими софітами світить вечірнє сонце. Вітер тихо висвистує поміж листям. В такт йому цокотять різнокольорові підбори. А останні спогади денної грози, стікаючи, важкими краплями задають ритм неймовірній сутінковій пісні. Цій симфонії літнього вечора. Десь вдалині досі чути голос все дальшої стихії. Доспівує своє соло соловей. І помалу до нього приєднується, до голосу підібраний, хор з найближчого болота. Починає свою партію перша сова. Все тихішою стає розмова втомленого міста.
Сонце повністю віддало владу вуличним ліхтарям. А велике місто затихло, поступившись правом на володіння світом його законному власнику. Принаймні до ранку…