Інше життя

Бувають дні, коли хочеться стати кимось іншим. Кимось далеким і незнайомим. Або чимось, геть не схожим на тебе.
Так хочеться дізнатись, що відчуває дерево, коли приходить весна. І чи боїться воно повернення осені? Чи знає роза, яка вона прекрасна в променях західного сонця? Що бачить орел злітаючи у небо? І як це – мати за спиною крила? Побачити землю, пролітаючи метеоритом. 
Довідатись, чи довго встою я, високою скалою, коли щодня об мене б’ються хвилі? Дізнатися, як сильно річка прагне стати морем. Так хочеться побачити глибини океану очима ската. Та зрозуміти про що плаче чайка. Покричати разом з цвіркунами. Впасти на землю краплиною дощу і посміхнутись райдугою світу.
Або ж відчути радість, смуток іншої людини. Чи так само їй болить? Чи сонце в її очах таке ж яскраве? А ще, чи хоче і вона побачити те саме?
Так хочеться хоча б на мить із кимось помінятись. Й комусь дозволити побачити життя таким, яким воно прийшло до мене. Можливо на день, годину чи хвилинку. Щоб потім знову стати собою. І ще більше радіти світу розуміючи його на крупинку більше.