Самотність

"Самотність - вона не подруга мені, проте компаньонка" Virna

Вона завжди поруч. Хочу я цього чи ні. Здається я навіть звикла до її вічної мовчазної присутності. Вона така ненав’язлива. Але її присутність неможливо не помітити.

Я приходжу додому – вона там. Турботливо чекає, протягує теплу ковдру і дивиться. Як завжди мовчки, як завжди, докірливо. Засинаючи чую її дихання. Прокидаюся в її міцних обіймах.

Увесь час поряд, така ненависна, така близька…

Я вже так до неї звикла, що, мабуть, боюсь відпустити. Чи то вона мене так міцно тримає? Хто зна… Але тепер ми не зможемо жити окремо… Схоже так і зістаримось разом. Чи просто я біля неї… А вона і далі буде тихо поруч. Вона… Така знайома і чужа… Моя… Тільки моя… Самотність…