Мить - зупинись!

Світ знову став таким, як і раніше. Сонце рушило по звичному колу. Краплини невпинно наближаються до землі.

Життя триває...

А як же хотілось крикнути на повні груди «ЗУПИНИСЬ!»

Завмри хоча б на мить...

Нехай моє серце доспіває цю чарівну пісню! Нехай увесь світ стихне і прислухається! Нехай ця маленька секунда щастя розтягнеться на століття!

Я підставляю обличчя дощу. І він стікаючи мене лоскоче.

Я усміхаюсь небу! І знаю – ця мить НЕПОВТОРНА!

Як і попередня. Та наступна! Вони всі такі різні...

А мені кожну з них хочеться впіймати!!!