Кажіть такі прості слова…

        Ти заблукав, коханий, знаєш?  Серед буденної брехні. Серед людського моря і самообману. Усі ми так блукаєм в темноті. Нам страшно, холодно, самотньо. Кудись навпомацки бредемо, не сподіваючись уже натрапити на вихід.

Спитаєте мене, чи є гірша людська риса, як заздрість. І я скажу Вам – навряд. Можна довго сперечатись та розводити філософські дискусії, що в людині стільки низменного. Та, якщо глянути  в основу того всього – ми знайдемо там заздрість та страх. Так, одним з першоджерел людських вчинків є страх. За себе, за життя, статус, багатство, вплив… Страх втратити. Ми так ним охоплені, що здатні на неймовірні, навіть інколи жахливі вчинки. Але якщо страх це щось підсвідоме, тваринне, непідконтрольне нам. То заздрість, вона народжується в розумі. Її диктує аналіз та порівняння. Щось, що є притаманним тільки людині, як вищій та свідомій істоті. Сім смертних гріхів (Босх) Заздрість