Танцюю з холодним вітром

Холодний вітер мене обіймає. Так надривно і так, як вміє тільки він. Незважаючи на одяг, дотягнутись до кожної клітиночки. Погладити до мурашок на шкірі. Щоб і дихати не змогла в його обіймах.

Теплий вітер мене цілує. Лагідно і ніжно. Граючись відкидає волосся, торкається шиї. Змушує заплющити очі в солодкому блаженстві.

Самотній дощ зі мною плаче. Оплакуючи і мене саму. Коли сльози мої закінчаться, він позичить мені свої. Вміє розказати грозою те, що боюся вимовити сама.

Тендітний світанок народжує крихку надію. На новий початок. Бо тільки сонце вміє просто пояснити, що можна піднятись і після самої найтемнішої ночі…

«Танцюю з холодним вітром
Цілую його невміло
З грозою плачу на світом
І з сонцем горю сміливо!»