Серед хвороб, турбот і пилу. Посеред плинності життя. Вона знайшла собі надію не між каштанів і беріз. А там, у затінку платану, що так велично в парку ріс. Він був один такий, єдиний. Старий здавалося як світ. Він в кроні прихистив голубку, що голуба чекала з дня у день. А він літав, літав і думав - чого, коли принести їй. Та лиш над вечір повертався і тихо-тихо воркував. "Чи ти скучала, голубка, любая моя?" От там де стовбур і коріння, десь там де в дерева душа, вона знайшла собі надію. В тіні його була одна. У тихім затишку платану, куди приходила щодня, куди несла свої образи, куди ховала тихий біль. Кому розповідала про поразки, хто був єдиним слухачем всіх мрій.
Думки, навіяні побаченим, почутим та пережитим. Натхненні музикою, книгами та віршами. А також хорошими людьми.