Досвід

Досвід – це те найбільше і найглибше надбання, яке має кожна людина. Чи навіть кожна жива істота.

Досвід втрат, болю, щастя… Щодня він тільки збільшується, потрібний і не надто. Інколи зовсім непомітний, але  на диво важливий. Нагромаджується у свідомості, наче щоденний пил, чи одяг в гардеробі. Та чи можемо його так само просто стерти чи викинути? Нажаль… Не можна віддати, позбутись, сховати. Він з тобою кожної миті. Ти дивишся на людей через призму розчарувань, котрі пережила. Звіряєш очікування з радістю, яку колись тобі дарували.

Досвід – це прогноз наших реакцій та переживань. Ми боїмося болю, бо вже такий відчували. Та ще більше лякає невідомість невідкритого, незнаного. Але вже надто близького. Того, що вже почало падати на нашу голову.

Коли навколо рушиться звичний світ, ідуть любимі люди, змінюються установлені ритуали. Щоденні турботи, балачки і навіть переживання. Все, що радувало чи ранило невпинно тане. Здається, що ти залишаєшся ні з чим і ніде. Сам один на хиткому місточку, котрий також готується зникнути під тобою…

Це так лячно лише тому, що ніколи раніше такого не було. І чужі слова про те, що зайві речі слід викидати. А на їх місце прийдуть інші, нові, кращі. Тільки от звільниться місце… Вони не рятують. Не заспокоюють, не змінюють абсолютно нічого. Чужий досвід такий чужий…

А в тебе є тільки ти, і все чого ще не сталось...

Досвід – це вічне покарання чи тихе спасіння?

Відповідь на такі запитання приходить, з рештою. Проте тільки з часом та тим самим досвідом…