Кажіть такі прості слова…

Найсокровенніше бажання людини в цьому світі, можливо навіть несвідоме чи потаємне. Чи просто ніколи неозвучене.  Але саме найглибше – це знати, що ти не один. Які б підніжки не ставило життя, які б радості не захоплювали душу, чи навіть біди не йшли поруч. Розуміння того, що ти не сам на сам з ними, ох як просвітлюють картину буття. Ні, навіть не допомога потрібна людині у вирішенні її проблем. Розказати комусь про страх, що з’їдає з середини. Поділитись сумнівами, котрі переслідують. Відкрити переживання, які наповнюють душу.

Досвід – це те найбільше і найглибше надбання, яке має кожна людина. Чи навіть кожна жива істота. Досвід втрат, болю, щастя… Щодня він тільки збільшується, потрібний і не надто. Інколи зовсім непомітний, але  на диво важливий. Нагромаджується у свідомості, наче щоденний пил, чи одяг в гардеробі. Та чи можемо його так само просто стерти чи викинути? Нажаль… Не можна віддати, позбутись, сховати. Він з тобою кожної миті. Ти дивишся на людей через призму розчарувань, котрі пережила. Звіряєш очікування з радістю, яку колись тобі дарували.